“І кожен фініш – це, по суті, старт”

Нічого особливого – робоча ситуація. Закінчився термін виробничого проекту – так буває, це частина заводських реалій, життя триває, підприємство працює далі.

Все так, але проект цей – легендарний NCV. Ті, хто від початку, ще “з Гіркої” (не всі зрозуміють). Ті, на кому тримався завод. Ті, кого ніхто нікуди не хоче відпускати. Було багато емоцій – і це добре. Бо в такі моменти найкраще видно, хто ми і які ми справжні.

Це трохи сумно: 12 років проекту для багатьох – частина життя, частина серця. Друзі, успіхи, невдачі, уроки, радощі, традиції, спільні будні і свята. Це закінчилося.

Але навіть завершення проекту NCV – у його стилі. В останні місяці роботи, працюючи в шаленому ритмі і не підвівши замовника, ці хлопці і дівчата довели, що вони таки найкращі!

Вдячність – це дуже коротко про головні емоції.

• Ми зібралися, щоб подякувати вам за роботу від імені керівництва корпорації, які із захопленням здивувалися тому, що вони зробили в останній місяць. Наші замовники сказали, що Україна показала такий рівень, якого ще  не досягнув жоден з їхніх постачальників. Всім вам дякую за відданість, за організованість, за хорошу роботу. Ми впевнено можемо сказати, що завод NCV – найкращий на нашому заводі. Саме тому ми просимо вас лишитися на нашому заводі і підтримати інші проекти, щоб вони стали такими ж зразковими. Життя іде, проекти відкриваються і закриваються – це нормально. Ми повинні працювати, лишатися єдиним колективом, незалежно від стартів та фінішів окремих проектів. Ми цінуємо вас і зробимо все можливе, щоб перехід з цього проекту, де у вас склався дуже міцний і дружний колектив, був для вас комфортним, – сказав фінансовий директор Олександр Шаварський на зборах колективу проекту.

Славомір Качмарек, технічний директор, зауважив:

• Шкода, що наш завод не отримав проекту-наступника NCV. Це не ваша проблема, це – проблема через ситуацію в країні. Але NCV – це вже бренд. Це проект, який продемонстрував найвищий рівень якості та ефективності. Ми працюємо для того, щоб на нашому заводі були нові проекти, тому ви потрібні нам – ваша працелюбність, ваш професіоналізм. Зберігайте оптимізм, своє бажання працювати і лишайтеся з нами.

Керівник проекту NCV Олександр Єпіхов емоції намагався стримувати, але в такі моменти видно все, те, що ми щодня не бачимо і  не кажемо одне одному:

• Мені прикро, що ми не отримали проект-наступник NCV. Але життя продовжується і для кожного  з працівників NCV є робота в корпорації і на заводі. Частина людей їде на підтримку на заводи в Мексику та Македонію, їх раді там бачити, бо це дуже кваліфіковані працівники. Проект існує з 2005 року і він справді був “серцем” заводу, його гордістю. Я пишаюся, що працював з цими людьми і дякую кожному з них. Дякую за злагодженість, за командний дух.   В цьому місяці клієнт неплановано замовив втричі більше продукції і люди справилися. Більшість майстрів і начальників змін на NCV працюють з перших днів, ще з Гіркої Полонки. Це була справді крута команда і я впевнений, що у всіх них все буде добре, де б вони не були.

Емоції були у всіх. Говорили коротко. Багато хто з вологими очима. Щиро.

Василь Дацюк, працює 12 років. Начальником  зміни –1 рік, довгий час виконував обов’язки майстра.

• Найбільше мені тут подобалася наша весела, енергійна і працьовита молодь. Ми завжди підтримували один одного і ставилися до всього  з позитивом. Я продовжу працювати на заводі. Тут я знайшов дуже багато друзів, з якими ми дуже тепло спілкуємося і спілкуватимемося надалі.

Юлія Ліпінська. На проекті  12 років. Майстер виробничої дільниці.

Ми – справжня дружня команда. Більше того, навіть кумами поставали.  Завжди розуміємо один одного і підтримуємо. Ми дуже емоційні і водночас врівноважені.

Далі планую працювати на цьому ж підприємстві. Сьогодні в мене змішані емоції. Останній день… Позаду 12 років. І не вірю і плакати хочеться. Але все що робиться – на краще. Все буде добре, головне – вірити.

Лариса Оленікова на проекті 12 років, 8 з яких працює майстром виробничої дільниці.

• Це були 12 років стабільності. Ми знали, що у нас є робота. Це дуже важливо, коли ти вранці прокидаєшся і знаєш, що маєш куди піти, що у тебе є робота. Також приємно розуміти, що ти виготовляєш кабельну мережу для автомобілів, які купує велика кількість людей.

Всі колеги вже стали для мене справжніми друзями. Сьогодні у мене позитивні емоції. Проект завершується, а що буде далі  – час покаже. Працюватиму на заводі, як і більшість моїх друзів, там, де будуть потрібні наші руки, вміння, досвід.

Віталій Хорава на NCV 12 років. Майстер виробничої дільниці.

На початку цього проекту було багато труднощів, але запам’яталося те, що завдяки згуртованості нашого колективу вдалося все подолати. Тут я багато чого навчився, став відповідальнішим.

Ми всі тут стали друзями і спілкуємося не лише на роботі.

Які можуть бути емоції, коли завершується проект?.. Ми працювали на тут. Тепер потрібно звикати до іншої роботи. Там все буде зовсім інакше. Відрізнятиметься проводка, будуть нові колеги. Якось буде). Далі працюватиму на проекті BMW, де мені запропонували вакансію.

Лідія Борейчук на проекті  майже 11 років. Виконуюча обов’язки майстра виробничої дільниці.

• За цей час було дуже багато цікавих моментів. Пригадала один. Колись у нас був новорічний “простій” виробництва. І ми два тижні не працювали, але на роботу ходили. Чим ми тут тільки не займалися… Спочатку спілкувались про саме виробництво, ділилися один з одним своїми знаннями. А потім, коли нам здалося, що свою роботу ми знаємо ідеально – танцювали, співали, розказували смішні історії. Це були ніби новорічні канікули, проведені з колегами і на робочому місці. Тоді ми всі особливо подружились і мені цей час запам’ятався.

З цього часу минуло вже років 10, а наш колектив – такий же дружній. І насправді дуже шкода, що цей період життя закінчується, для мене – це його третина.

Тут ми всі стали справжніми друзями. А головна наша подружка – Анжела Молчан, яка нині на посаді соціального працівника. Вона нас зібрала, виростила, всього навчила і ми всі її дуже любимо.

Далі працюватиму однозначно на заводі.

Цей проект став частиною нашого життя, адже всі ми вклали в нього частинку своєї душі. Так як і всі, я прийшла сюди звичайним працівником. Було важко, інколи навіть хотілося звільнитися. Але потім звикла, освоїлася. І великою мірою саме завдяки підтримці колег.

Зараз у мене дуже дивні емоції. Здається, що це сон і не віриться, що я завтра прийду, а тут вже нічого не буде. Важко. Місцями хочеться плакати. Але я рада, що в мене в життя був такий період. Вдячна всім за співпрацю і підтримку. Разом ми зробили дуже багато корисного, адже люди купили собі мільйони автівок з нашими проводками і задоволено собі катаються.

Віктор Домовєсов, на NCV 8 років, з яких 4 – на посаді майстра.

Я радий, що в рамках роботи в мене було багато подорожей за кордон. Завдяки заводу я побував в Мексиці, Македонії, Німеччині. Було багато нових цікавих знайомств, освоєння корисного матеріалу.

А найважливіше, що тут я знайшов свою другу половинку, познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Софією. Ми разом працювали, тепер одружилися і далі працюємо.

Щодо роботи, то ми виготовляли проводку для Mercedes Sprinter, а це дуже популярний автомобіль. Тому кожен відчував, що робить важливу справу.

Сьогодні у мене радісні і водночас сумні емоції. Не хочеться залишати свій колектив, до якого дуже звик.

Надалі планую працювати тут. Рухатися по кар’єрних сходинках, вдосконалюватися.

Проект NCV – вже частинка нашої історія. Історії не тої, що припадає пилом, а тої, що живе, надихає, стає легендою і частиною нас.

Цей проект подарував нам успіх і досвід, подарував багато щирих емоцій і виростив справжніх особистостей. І хоча зараз багато кому сумно і щемливо на серці, але знаєте що? Це добре. Добре, тому, що це говорить про те, що у нас все добре, що ми – команда, родина, що ми – Люди.

Не сумуйте. “Кожен фініш – це, по суті, старт”, – ці слова Ліни Костенко знають всі. І це правда. Кожного, хто “виріс” на проекті  NCV точно чекає успіх, яким би шляхом вони не вирішили йти. Бо ці люди завзяті, чесні, працьовиті і варті найкращого.