Ласкаво просимо !

logotype

Просто класна жінка!

11.10.2019

В неї багато різних ролей у житті: мама, дружина, подруга, колега. Всі в неї виходять чудово! Але якщо однією фразою про неї, то «Просто класна жінка!». Життєлюбка, оптимістка, дуже глибока в душі і водночас легка, лірична і щедра на любов. Тетяна Бубела – читайте, відкривайте для себе, радійте, які чудові люди поруч з нами.

З Тетяною ми познайомилися, коли вона погодилася взяти участь у фотопроекті до 8 Березня. Звісно, вона хвилювалася, бо ж не щодня доводиться у вечірньому платті позувати для фото). Але Тетяна жартувала і підбадьорювала інших дівчат, біля просто ставало дуже світло і затишку.

Сторінка Тетяна в Facebook – острівець любові і родинного тепла. Ніби й нічого особливого, але те, як просто і зворушливо вона пише про своїх близьких, дозволяє відчути тепло навіть через мережу). Розмова з Тетяною була невимушена і легка, ну, знаєте, от я просто собі говорити з класною жінкою, а не брати інтерв’ю).

 

 

 

ПРО РОБОТУ

Раніше я працювала на шовковому заводі, а потім пробувала себе у торгівлі. Але швидко зрозуміла, що це не моє. Треба, мабуть, наглішою бути, вміти обманути, а в мене це не виходило.

Як тільки почула, що в Луцьку відкривають іноземний завод, відразу зацікавилася. Це ж німецьке підприємство, а значить там все має бути чітко, точно і правильно. Так все і є. Ти знаєш своє завдання, знаєш, які твої обов’язки і якщо все зробиш правильно, то проводка працюватиме і буде встановлена на автомобіль. Люди, які хочуть працювати, знаходять себе тут. Ця робота цікава, спонукає навчатися чомусь новому, розвиватися.

Часто кажу своїм молодим колегам: «Вчіть мову, розвивайтеся». Є ж можливість поїхати у відрядження, побачити світ. Перший раз у відрядження я поїхала у 2008 році, працювала тоді на лінії. Потрібна була допомога на заводі в Румунії, там не встигали. Трохи страшно було їхати, відчувала велику відповідальність. Але все пройшло добре, мені сподобалося. Потім були нові відрядження. То завдяки Кромбергу я трохи світу побачила.

Була в Румунії, Македонії, Мексиці. Після поїздок завжди залишаються хороші враження. Наче і не на роботу їдеш, а в подорож)

Колектив в мене хороший. З багатьма людьми працюю вже довгий час. Дякую Олі Куксі, багато в неї навчилася, вона дуже завзята до роботи.

 

ПРО ЗАХОПЛЕННЯ

Живемо ми з чоловіком в Луцьку, але я багато часу проводжу в селі. В мене там батьківський будинок, є город, гарний квітник, садок. Там стільки всього росте – і картопля і городина, полуниця, смородина… Важкувато, звичайно, але без природи і свіжого повітря не можу. Можливо, наступного року трохи скорочу своє «овочівництво» і посію травичку.

Хочу оранжерею!) Я вже понавозила різних деревець з Румунії, Мексики, Македонії. Зараз в мене в квартирі росте Манго. Вже велике, два метри заввишки, треба висаджувати в якусь тепличку. Так, це витратна справа, кропітка, але дуже хочеться цим займатися. Маю місце, маю бажання і буду втілювати свою мрію. Треба ще тільки кілька разів з’їздити за кордон у відрядження, підзаробити грошей і взяти нових саджанців).

Не можу жити без квітів. Квіти для мене це, в першу чергу, пам’ять про маму. Мама їх любила, доглядала. І досі можу не знати, як правильно назвати ту чи іншу квітку, але я її називаю так, як називала мама і вони в мене є. Квіти — це спокій на душі, розрада, втілення мрій. А з кожним роком з’являється все більше сортів і видів, які можна придбати і висадити в себе вдома.

Люблю в’язати. Особливо взимку, коли роботи менше. Довгими вечорами, коли на вулиці мороз, а в хаті тепло, сідаю і в’яжу. Це якось заспокоює та й справа корисна. Всі домашні давно ходять з моїми шарфами, у в’язаних светрах та шкарпетках.

 

ПРО ЛЮБОВ

Люблю Україну, хочу щоб був мир. Я нічого не боюся в житті, але боюся війни. Я хочу, щоб молоді люди жили, бачили світ. Потрібно жити і насолоджуватися кожним днем.

Люблю свою сім’ю. Діти у мене вже дорослі, займаються своїми справами, ми з чоловіком допомагаємо. Вони підтримують нас, ми їх. Так як мама виховувала мене, так і я виховую їх, передаю їм найкраще.