Ласкаво просимо !

logotype

Надія Раш. Історія, що змінить вас

11.10.2019

Я починала писати текст про цю Людину тричі. І тричі витирала написане. Було відчуття, ніби тримаєш в руках щось кришталево-ніжне і боїшся навіть не розбити, а якимось недоречним подихом зіпсувати красу.

Писати про Надю Раш – велика честь, радість і відповідальність. У неї неймовірна історія, але розповідаючи її не можна допустити найменшої нотки пафосу, бо Надія настільки справжня, глибока і щира, що будь-яке штучне прикрашання буде фальшивим і зайвим. Вона така сильна, що німієш від розуміння її сили і така ж тонка, що всередині аж заходиться від усвідомлення цього.

Спочатку я думала, що це буде історія людини, що бореться з хворобою. Надя – спортсменка, її успіхи в спортивному залі надихають і трішки навіть присоромлюють: маленька Надійка відтискається від підлоги більше, ніж ти)) Зайнятися спортом стимулювала хвороба і диво-тренер Валерій Тернов (Надя так часто говорила про нього, що він також герой цієї статті)). І це мала бути історія про боротьбу. Але вийшла розповідь про рідкісну Жінку. Жінку, яка має всередині цілий світ і він дивовижний. Дякую, Надійко, що дозволила туди заглянути.

Це історія, що змінює тих, кому випала честь її писати. І точно змінить читачів. Далі – просто слова Наді про все, чим вона живе. Це так пронизливо, щиро і глибоко, що не потребує жодних коментарів.

ПРО СПОРТ

У мене хвороба Бєхтєрєва, багато про неї не буду говорити, якщо коротко – ти поступово втрачаєш рухливість. Щоб цього не допустити, треба бути постійно в русі, давати своєму тілу навантаження. Коли я зрозуміла, що постійне вживання ліків все одно не дає ефекту, я вирішила шукати інші рішення, прийшла в зал, до свого тренера Валерія Тернова. Ходжу вже 2 роки, тричі на тиждень, не пропускаю, бо від цього залежить моє здоров’я.

Я борюся з хворобою заради своєї мами – я її радість, опора і вона для мене найважливіша людина, хочу бути здоровою, щоб мама була втішена.

Валерій Тернов каже:

– Надя до мене вже прийшла сильною. Я відразу бачу по людині, є в ній сила чи це слабак. Надя – сильна. Моє завдання було допомогти їй стати ще сильнішою. Ми працювали багато і наполегливо, а головне – системно, у її випадку системність і регулярність – це головне. І будемо продовжувати, вона моя гордість і нам з нею ще багато працювати.

ПРО КНИГИ

Надя дуже багато читає і закохана в літературу.

– Я типовий інтроверт, що «грає» екстраверта) Як всі інтроверти, завжди любила читати, читання відкриває світи, дозволяє побувати там, де ти ніколи фізично не була, прожити не одне життя, а декілька, дарує мрії.

Улюблені автори – Ремарк і Цвейг. Від стилю Цвейга я у захопленні! Дуже люблю його новелу «Страх» – раджу всім прочитати. Улюблене з Ремарка – «Життя у позику» та «Іскра життя».

У мене є дві мрії – побачити лавандове поле… і Аушвіц. Так, це може здатися дивним, але для мене Аушвіц – це місце, де людина ВИЖИЛА (попри всі страхіття, які там були). Життя завжди перемагає і саме це я зрозуміла, читаючи Ремарка.

Я завжди, коли читаю, багато думаю, приміряю всі ситуації до нашого життя… От наприклад, читала є розповідь про хлопчика, який не любив понеділки, але любив недільні вечори, бо йому в неділю ввечері давали скибку хліба, намащену варенням. Простий хліб з варенням робив дитину щасливою! А ми зараз маємо стільки всього у матеріальному сенсі, стільки можливостей і так часто не вміємо їх цінувати»

ПРО РОБОТУ ТА ЖИТТЯ

– Мій тренер якось сказав: «Надя, ти хворієш надмірною толерантністю». Мені завжди важко сказати «Ні», буває складно відстояти свої кордони. Але я буду цьому вчитися, це одна з моїх цілей саморозвитку. Я не кар’єристка, але мені важливо гармонійно почуватися на роботі. На КроШу я це маю, я рада, що я тут, що я з нашими людьми, тут так багато чудових, класних людей, я всім дуже вдячна.

Я вчуся цінувати дрібниці, вчуся знаходити гарне у всьому. Не вважаю себе супер-позитивною людиною, але просто завжди радію кожному дню. Бувають кращі, бувають гірші дні, але ти прожив цей день – і це вже щастя, – говорить Надя.

Колеги, нам пощастило, що вона в нас є) Коли у вас невдалий день чи просто немає настрою — згадуйте про Надійку, вона не є з таких «вічно-позитивних» і «завжди заряджених», але вона сильна без фальші і щира без «показухи».

Дякую, що відкрилася і дозволила про себе написати. Будь щаслива, наша кришталево-ніжна Людино із сталевим стержнем всередині) Бажаю тобі побачити лавандове поле і все, що ти захочеш, твоєму Всесвіту всередині точно має сприяти весь наш світ)

Тетяна Сомова