Ласкаво просимо !

logotype

Історії успіху

 

Богдан Бондарчук

«На заводі я знайшов усе, що потрібно людині для щастя! Прийшовши студентом ще на Луцький завод, я зрозумів, що це моє! До речі, за фахом я інженер… Я доклав чималих зусиль, щоб піднятися спочатку до рівня майстра, а пізніше до начальника зміни. Я намагався вчитися щодня, не тільки у своїх керівників, а й у колег, а пізніше підлеглих. На заводі я знайшов свою дружину Регіну і зовсім скоро стану батьком. Ще одним моїм особистим та нашим командним досягненням є створення футбольної команди « Леви KROSCHU», яка динамічно розвивається. Отож наразі маю все, про що можна мріяти!»

 

 

 

 

 


Богдан Сацик

«Стосовно нової посади, в мене змішані почуття. З одного боку – прикро, тому що, я зайняв посаду Валі Бенько, а вона була моїм наставником протягом всього періоду роботи на «Кромберзі» і сформувала мене як управлінця, я багато навчився, дізнався і розвинув у собі під її керівництвом.

З іншого боку – я дуже радий, що мені надали таку можливість. Позитивно налаштований на роботу. На даний момент, це найбільший проект на «Кромберг енд Шуберт» Україна Житомир, і він росте з кожним місяцем. Персонал проекту (комплектувальники проводів, майстри, начальники змін), я вважаю, висококваліфікований, і це мені дуже імпонує. Ми продовжимо розвиватись і вдосконалюватись, як особистості, так і як команда. І в першу чергу це буде робитися власним прикладом. Бо, на мою думку, якщо керівник найбільше зацікавлений в досягненні результату і робить все можливе для цього, його підлеглі потягнуться за ним, тому що, розуміють, що в них спільна ціль і вони в одній команді.»

 

 

 

 

 

 


Начальник виробництва в м. Житомир Ярослав Мельник:
“Тут досягають успіху впевнені  у собі”

Ярослав Мельник нині працює начальником виробництва нового заводу у Житомирі. Десять років тому він потрапив на підприємство ще будучи студентом. Про свою історію Успіху розповідає по-чоловічому лаконічно:

– Ще навчаючись у Луцькому технічному університеті я пройшов конкурс – відбирали студентів для навчання у Німеччині. Півроку вчився там, потім потрапив на “Кромберг енд Шуберт”, успішно пройшовши співбесіду.

Я відразу відчував великі перспективи підприємства. І не помилився – робота тут допомогла мені не просто зробити кар’єру, але й змінила мій кругозір, дозволила здобути безцінний досвід роботи за кордоном.

На завод я прийшов майстром, потім працював начальником зміни, згодом – керівником проекту.

А потім був рік у Тунісі, де я був начальником виробництва, а ще – рік на заводі у Китаї.

Після кілька років на посаді заступника начальника виробництва у Луцьку мені довірили очолити виробництво на новому заводі у Житомирі.

Про секрети кар’єри на КРОШУ Ярослав каже:

– Головне – бути впевненим у собі та вміти працювати на результат. Цілеспрямованість, комунікабельність, вміння та бажання вчитися – ось що необхідно кожному, хто хоче досягти тут успіху. На нашому заводі є шанс у кожного, хто вміє бачити мету та не боїться впевнено до неї йти.


 

 

 

Начальник виробництва Вікторія Пазичук:

Мій персональний номер – 58. Тобто, я була 58 прийнятим на роботу працівником. Від самого початку заводу я тут. Почала я з мотання проводок. Потім – пішла у відділ якості контролером на лінії, потім – займалася аудитом продукції в тому ж відділі якості. Потім перейшла на посаду начальника зміни у відділі якості, потім стала заступником начальника відділу якості і звідти пішла в декрет. Після декрету повернулася на попередню посаду, а згодом, вирішивши спробувати щось нове, перейшла у відділ виробництва керівником проекту. Коли запропонували посаду начальника відділу, я не відмовилася – люблю виклики. 

За освітою я – український філолог, але на КроШу важлива передусім не освіта, а особисті якості та бажання розвиватися. Мій колектив  сьогодні – це більше, ніж колеги, це моя велика дружна родина. І я впевнена: найбільші здобутки у нас ще попереду.

 

 


 

 

 

Заступник керівника відділу з управління персоналом Наталія Лисакевич:

“Пригадую, у 2005 році я закінчувала магістратуру і думала про пошук перспективного та гідного місця праці. Згадала, що в місті говорять про відкриття “німецького заводу”. На другий день дізналася, де відбувається набір персоналу і  занесла свою анкету. На той час я вже працювала бухгалтером в комерційній фірмі, але коли на співбесіді запитали, чи можу вийти на роботу наступного ж дня, не задумуючись відповіла: так!

На завод прийшла бухгалтером, а зараз працюю заступником керівника відділу з управління персоналом. Уважність, відповідальність, ініціативність – на мою думку, це  найважливіші риси для вдалої кар’єри на “Кромберг енд Шуберт”. Я переконана: це місце роботи ідеальне для всіх, хто хоче не просто “відбувати” робочі дні, а розвиватися, вчитися новому та чогось досягати”

 

 


 

 

IE – як бренд KROSCHU

Інженер за фахом, а віднедавна – за посадою (інженер TZ на проекті MAN NHMR) Арслан Аннаєв розповів про себе та свій шлях у відділі IE.

– Арслане, ти маєш не лише незвичне для житомирянина і’мя, а й ефектну зовнішність. Розкажи, будь-ласка, про себе та своїх батьків, адже ти точно маєш неукраїнське коріння.

– Моя мама має польське та українське коріння, а мій батько був чистокровним туркменом і звали його, як президента Туреччини, Реджеп. Сам я народився у Миколаївські області і жив там до 12 років, потім проживав у місті Джанкой в АР Крим, пізніше – в Києві. Паралельно із загальноосвітньою школою я закінчив і музичну школу, грав у татарському народному ансамблі, в духовому та джазовому оркестрах. У Житомир я переїхав, щоб навчатись.

- В якому навчальному закладі ти навчався і яку спеціальність отримав у Житомирі?

– Я закінчив Житомирський військовий інститут ім. С. П. Корольова державного університету телекомунікацій за спеціальністю «системна інженерія».

– Яке було твоє попереднє місце роботи і скільки часу ти працюєш на підприємстві «Кромберг енд Шуберт»?

– На підприємстві я працюю з лютого 2017 року, тобто майже два роки. До цього працював інженером у відділі дистрибуції в компанії, яка займається постачанням кабельно-провідникової продукції.

– Чому ти вирішив працювати на підприємстві Кромберг енд Шуберт?

– В Житомирі інформації про підприємство досить багато. До того ж, на той час у Луцьку на «Кромберг енд Шуберт» у відділі Schneiderei працював мій одногрупник з військового інституту Журавльов Сергій, який розповідав, як вони складають проводку для автомобілів VW, Mercedes-Benz, BMW, це звучало досить солідно і я реально зацікавився. Першою на наше підприємство комплектувальником проводів працевлаштувалася моя дружина. Я вирішив взяти з неї приклад і подав свою анкету у відділ з підбору персоналу. Пізніше мені зателефонувала Катерина Корзун і запропонувала працювати в підвідділі вимірювальної техніки та автоматики «Prufmittelbau», співбесіду пройшов успішно.

– Через півтора року роботи у підвідділі технічного відділу ти вирішив перейти до відділу інженерії?

– Я завжди прагну розвитку та підвищення свого професійного рівня, тому, звичайно, мав бажання перейти працювати у технічний відділ на категорію STAFF, де для мене відкриється більше перспектив і можливостей.

– Ви з дружиною працюєте на одному підприємстві, чи виникають складнощі через це?

– Працювати комфортно! Спочатку ми працювали у різні зміни, а згодом дружина перейшла на мою зміну. Багато хто попереджав нас про сімейні проблеми через те, що і вдома, і на роботі ми постійно разом, будемо набридати одне одному. Але всі ті побоювання були марними.

– Ти молодий батько, так?

– Так, донька! Аннаєва Аліса Арсланівна – татова радість! Їй півтора місяці, вже реагує на звуки, іграшки. Дуже цікава стає.

– Як тобі працюється у відділі Андрія Фаткуліна, що ти можеш сказати про колектив?

– Для мене дуже значимо те місце, де я зараз працюю, і в колективі комфортно себе почуваю. Адже, якщо некомфортно в колективі, то на роботу йдеш, як на каторгу.

– Хто є твоїм безпосереднім керівником?

– Сергій Черняхович.

– То в тебе чудовий керівник?

– Так, не жаліюсь.

– Ти є приклад для інших людей, які прагнуть розвиватись, але, можливо, стримують себе. Маєш якісь особливі поради?

Основна проблема полягає в ментальній впевненості людей, що для кар’єрного росту потрібні не власні ресурси, а зовнішні: мати своїх знайомих серед керівництва, якось домовлятись і таке інше. Це повний абсурд, адже замість того, щоб працювати над собою, працівник чекає, коли до нього підійдуть та просто запропонують: «пішли, будеш майстром».

– Як ти оцінюєш завод «Кромберг енд Шуберт» з позиції самореалізації?

-На минулому місці, де я працював, ніяких умов для самореалізації та можливостей кар’єрного росту в мене не було. Тому зі свого особистого досвіду можу впевнено сказати, що «Кромберг енд Шуберт» є гарним роботодавцем в Житомирській області.

В основі діяльності, як усієї корпорації Кромберг енд Шуберт, так і нашого заводу зокрема, лежить політика орієнтації на клієнта. Ми дуже цінуємо довіру клієнтів та поважаємо кожного.

У 2018 році новим клієнтом «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» став автомобільний концерн MAN.

Наразі запущено виготовлення передсерійних проводок до вантажних автомобілів MAN, назва проекту MAN NHMR, на ньому працює близько 40 працівників, у тому числі Арслан Аннаєв.

IE (Industrial Engineering) – один із найважливіших і найчисленніших в організаційній структурі заводу. Саме слово «інженер» викликає повагу та відчуття приналежності до висококваліфікованої категорії працівників.

Взагалі назва цієї професії походить від латинського «ingenium», що означає винахідник. Ця спеціальність затребувана скрізь, оскільки без неї не може існувати жодне сучасне виробництво.

Інженер – фахівець, який є новатором у будь-якій сфері. Для того, щоб стати інженером, треба отримати диплом про вищу освіту. В обов’язки інженера входять наступні завдання:

  •  створення проектів конструкцій і пристроїв;
  •  безпосередня участь в усіх етапах виробництва, його контроль;
  •  випробування винаходів;
  •  ремонтні роботи;
  •  підготовка необхідної документації.

Але інженер потрібен не лише для створення нових ідей, але й для оптимізації існуючих. Варто зазначити, що людина цієї професії не виробляє і не вдосконалює продукт безпосередньо. Але вона зобов’язана контролювати виробництво від самого початку і до кінця.

 

 

 


 

 

ЯРОСЛАВ ЛІСОВИЙ – новий начальник зміни B

Матеріал про Ярослава Лісового хотілося написати вже дуже давно. У непростий для виробництва літній період, тоді ще майстру, Ярославу вдавалося зберігати спокій та оптимізм у роботі зі своєю лінією 21 IRM, керівником якої він тільки-но став. Та й, загалом, симпатичний, впевнений, відповідальний, а, найголовніше, – працьовитий хлопець, який пройшов класичний шлях від комплектувальника до начальника зміни за 2 роки, заслуговує на компліменти та увагу.

 

 

 

Його історія успіху лягла в основу фільму-ролику із серії «Моє майбутнє – Україна» Всеукраїнського шкільного кінофестивалю «ЖУК», а фотографії з лінією на день вишиванки є улюбленими у нашому фото-архіві.

Запитавши у безпосереднього керівника Ярослава, Богдана Сацика, як він може охарактеризувати Лісового, почули лише позитив: відповідальний, розуміючий, інтелектуал, комунікабельний, легко знаходить спільну мову з людьми але, разом з тим, не переступає межу особистого простору. А на лінії, незважаючи на серйозність свого майстра, його називали «лапочка».

Та, для того, щоб інтерв’ю не здалося вам занадто солодким і пафосним, спробуємо зберегти оригінальність спілкування з Ярославом.

– Розповідай, Ярославе, як себе почуваєш у якості начальника «B» зміни?

– Є над чим працювати, є чого прагнути. Не можу сказати, що зміна легка, багато нових майстрів. Немає майстра, який працював би на своїх посаді хоча б півроку.

– Хто в тебе зараз у майстрах?

– Ой, багато! На IRM: Бордалей Юрій, Шутько Максим, Субін Андрій, Ященко Віталій, Ковальчук Руслан. На моторах: Баранівський Руслан, Лінчук Григорій, Яковенко Олександр. Хоча ні, Яковенко і Ковальчук Руслан, це – два майстри, які пропрацювали більше, ніж півроку.

– Розкажи, які плани та перспективи у «В» зміни?

– Плани – найамбітніші, найкращі. Перспективи – найсвітліші. Плануємо гроші заробляти в першу чергу. Як для себе, так і для заводу.

– Виїхати на стабільність, як ви кажете?

– Так, просто на стабільну їзду, для того, щоб люди спокійно працювали, виконували план й отримували відповідну заробітну плату.

– Які твої інструменти для мотивації підлеглиг? Що потрібно працівнику, окрім матеріальної винагороди?

– Знання, наприклад, потрібні, розвиток. От майстрам, які хочуть розвиватися і продовжувати свій ріст на цьому заводі, потрібні знання, досвід старших колег. Той, хто вміє переймати досвід, хто прагне рухатися далі, той однозначно може досягти своєї мети, просунутись на наступний етап своєї кар`єри на КРОШУ.

– А ти сам розвиваєшся? Ходиш на тренінги до Інни Чернишової?

– Так, дуже подобається її манера викладати матеріал. Вона дуже «бачить» людей і дає цінні поради.

– Do you Speak English?

– So-so. Планую удосконалювати свою англійську в найближчі терміни.

– Скажи чесно, кайфуєш від роботи?

– Поки ще ні, поки немає якихось визначних результатів, зрушень з того складного періоду розвитку кожного проекту, який наразі переживає IRM. От, коли ми зрушимо з цієї перехідної межі становлення, от тоді можна буде почати кайфувати. Коли усі почнуть робити те, що потрібно, те, чого від них очікують.

– Як думаєш, що тобі потрібно для того, щоб працювати стабільно, виконувати план?

– В першу чергу, повинен бути лідер, який буде заряджати своїх людей, вірити в свою команду і досягати мети. Майстер – це основа лінії, це лідер, який або поведе за собою людей, або ні. Тому вони повинні організувати людей, знайти підхід до кожного, пояснити та згуртувати працівників навколо досягнення спільної мети. Не завжди люди готові працювати так, як потрібно виробництву, в тому темпі та якості. Десь потрібно їх переконати, змотивувати чимось, це справжнє мистецтво – бути чітким, послідовним, але все ж таки, гнучким керівником.

– А ти як мотивуєш? Зустрічаєтесь поза роботою з майстрами?

– Ще не було часу. Працюємо напружено, у вихідні – сімейні справи.

– А бажання є?

– Звісно є, сподіваюсь, що все попереду.

– Кажуть, що на заводі люди змінились, стали більш прагматичними, це правда?

– На заводі завжди є люди, які хочуть працювати, хочуть розвиватися. У плані мотивації все залишається незмінним. Я особисто бачу навіть покращення. Так само, як і з боку адміністрації до працівників: підвіз, їдальня, внутрішні корпоративні заходи, умови роботи покращуються, і люди це бачать. Відпочинок персоналу у вихідні, той самий Family_Day, наприклад.

– До речі,. про твою «Family»? Знаю, маєш дружину, маленьку доньку…

– Так, саме дружина мене «надихнула» влаштуватись на завод у наполегливій формі (сміється). А в мій перший день роботи я не зміг вийти, тому, що якраз цього дня народилась донечка. Тож, ми –справжня Kroschu_family.

– Розкажи ще про життя до заводу, де працював, навчався?

– Ну, початок трудового стажу – це служба у збройних силах за контрактом протягом 2‑х років, потім була робота консультантом, а пізніше – керуючим магазину мобільного зв’язку. З магазину звільнився, тому що робота була без вихідних, ніяких святкових днів, 2–3 вихідні на місяць! Такий режим для мене, вже одруженого на той час, був неприйнятним. Тому шукав щось інше, як багато хто, пройшов через компанію відомого колл-центру. А там взагалі була історія смішна. У них працював проект «Провидиця на зв’язку», так от, я мав обдзвонювати базу контактів, представлятися її помічником та нав’язувати магічний сервіс. Я витримав півгодини (сміється).

Потім вже був «Кромберг», хоча, маючи батьків‑виробничників, все життя був упевнений, що ніколи на завод не піду. Як кажуть, не зарікайся!

– Разом з Анною Вегерою та Олександром Івасенком ти знімався в проекті «Моє майбутнє – Україна», над яким працювали школярі для кінофестивалю ZHUK FES. Це міні-фільми про українців, про нашу сучасну історію з усіма національними проблемами: війна на Сході, трудова міграція. А сам за кордоном був?

– Ні, нікуди не їздив і не хочу. Якби хотів, то вже б поїхав, якби не тримало нічого. От взагалі не моє!

Дякую тобі за спілкування, за твій позитив! Від усього великого колективу бажаємо нових звершень!

 

 


 

 

 

Олександр Єпіхов, керівник проектів

“Я на заводі 13 років, від самого початку його існування. Починав комплектувальником проводів, зараз працюю керівником проектів. Щоб досягти успіху на КроШу, треба мати характер і боятися труднощів. Буває складно, але воно того варте. Бо ця робота – не просто можливість зробити кар’єру, а виховати себе, вирости як особистість, стати лідером. Всім новачкам раджу старатися, вчитися, не опускати руки при труднощах і пам’ятати: все залежить лише від вас.

 

 


 

 

 

Наталія Єпіхова, менеджер з впровадження та розвитку нових проектів (керівник з якості БМВ проектів)

“Я на заводі з 2005 року,  від самого початку і від самого початку я знала, що реалізуюся тут і досягну успіху. Фраза “можливість кар’єрного росту” присутня у рекламі всіх фірм, котрі запрошують на роботу. Але саме тут, на КРОШУ, я їй повірила, сприйняла буквально, і точно знала, що це – правда, що все так і буде. Я вірила в себе, вірила в наше підприємство. Саме тому все і вдалося.

Свою роботу треба любити – працюючи,  потрібно бачити  клієнта,  людину, що буде їздити в авто, для якого ми виготовляємо продукцію. Я завжди кажу працівникам: уявіть, що завтра в автомобілі, для якого ми робимо проводку, будете їздити ви..

Наша робота – це відповідальність  за безпеку людського життя. Це зобов’язує бути найкращими.”